Це все...

Це все...На що я зараз здатна. Відтоді,як у світі не залишилось жодної людини, щоб вислухати мене. Недієздатна історія про не потрібне. До запитання: хто раптом зацікавиться…Кінець вже нині наявний у моїй уяві. А щодо початку…З чого б, на вашу думку,починалась самотність?Вона починається з великої любові до людей і в невмінні її виразити. Заради кого ви захочете лишитися назавжди, саме він піде найпершим. Тільки, щоб це твердження здійснилось, треба віднімати від себе всі вакансії надто ревно , аби ваш обраний чи обрана не сумнівалися у вашому майбутньому болісному падінні у компостну яму непотребу.

Друга умова така,щоб ваша половинка дивилась на світ трохи далі від вашого, і коли,врешті,помітить перспективи-до побачення! А потім,поки стане сили,дуже кумедно почнете чекати, що до вас хоч щось з утраченого повернеться. Я не вірю у зустрічі. Ця розкіш для мене за межею реального. Проте, низка розставань говорить, пише і любить світ мною.

Яких людей на світі більше:щасливих чи самотніх?Я майже завжди була впевнена,що сумні ліричні нюні нікого не цікавлять. Натомість, з ними ж в серці живу  все своє свідоме життя. Надто сьогодні готова спростувати цю думку, коли ладна всесвітньо назбирати монографії всіх самотностей ,щоб змонтувати конструктор постатейних вказівок з управління життям, якщо в ньому-ніхто, крім тебе…

Серед ,схоже навіки, спорожнілої кімнати починаєш повільно усвідомлювати значимість колись складаних обітниць, значимість всіх сказаних кимось слів, які мусили зігріти тебе у скрутну хвилину відчаю; слів...,випущених на забуття з цілованих тобою вуст. Скидається на творчість п'ятирічної дитини, яка дізналась лиш, що їжачки колються… В мене змістовніше відкриття – світ – це омана.

           

Коли я тільки починала розуміти це життя, мені здавалося, що все складеться добре, без масштабних відмінностей від інших людей,але, якщо вже чуєш запевнення – здобрення від них, мов би даремно перейматися, прорвемося, якось воно буде..., отже, час робити висновки. Тобто, насправді ніякі подарунки долі до тебе не прорвуться. До біса… 

Автор: Маргарита Пронина